РЕФОРМАЦІЇ ПОЛІТИЧНА ДУМКА
Реформація – це період, що ретроспективно охоплює ті напрямки релігійного реформування, які виникли приблизно в 1590 році і швидко закостеніли у вигляді окремих церков. Реформісти вважали себе послідовниками «євангельської справи», справи «відновлення», «реформування» або відбудови істинної релігії, повернення ad fontes – до незабруднених джерел біблійного християнства, християнства без стремління до примноження багатства і морального розкладу. Принциповою метою реформістів 1520-х років (серед яких були Лютер, Меланхтон, Цвінглі, Еколампадіус, Букер і Фарел) було «внутрішнє» переродження індивідів і навернення їх від «хибної» до «істинної» релігії. З їхньої точки зору, те, що в той час видавалося за релігію, було сумішшю Аристотелевих (отже, язичницьких) уявлень про доброчесність та самодостатніх папських фальсифікацій. У розумінні реформістів, яке, можливо, заслуговує на часткове виправдання як оцінка популярного віровчення, хоч воно й було пародією на схоластичну теологію, католицька