КИТАЮ ПОЛІТИЧНА ДУМКА
Попри тривале панування конфуціанської догми політична думка Китаю своїм багатством і розмаїттям змагається з європейською. З метою періодизації її можна класифікувати таким чином. Хоча за часів правління династій Шан та Чжоу (бл. 1766–1122 рр. до н. е. та з 1122 р. до н. е.), що поширювалося на басейн нижньої течії Хуанхе, політичної думки як такої ще не було, але вже поставала своєрідна політична традиція. Починаючи з моменту розпаду імперії династії Чжоу (після 770 р. до н. е.) на кілька ворогуючих держав і до моменту об’єднання цих територій, які й досі залишаються ядром етнічного Китаю, за часів панування династії Цинь (221 р. до н. е.) мав місце найвищий розквіт теоретичного осмислення способів управління. Це був період «сотні шкіл», що його й досі згадують сучасні китайці як взірцевий приклад вільного і жвавого обміну думками (звідси висловлювання Мао: «Хай квітне сто квіток, хай сперечаються сто шкіл»). Найважливішими з цих шкіл були конфуціанська, легалістська, а також даосист