КАНТ
Кант Іммануїл (1724–1804) - німецький філософ. Народився і помер у Кенігсберзі (Східна Пруссія). Найвідоміші його твори – три «Критики»: «Критика чистого розуму» (1781), «Критика практичного розуму» (1788) і «Критика здатності до судження» (1790). 1785 року Кант опублікував працю «Метафізичні засади моралі», у якій уперше висунув славнозвісне поняття категоричного імперативу – завжди проявляти «добру волю», ставитися до особистостей як до речей у собі, а не до як засобів для здійснення довільних цілей. Опісля французької революції політичні погляди Канта було викладено в працях «До вічного миру» (1795), «Метафізичні засади справедливості» (1797) і «Спір наук», провідною думкою яких є те, що політика повинна «схилятися» перед мораллю. Очевидним є засадниче політичне переконання Канта в тому, що мораль і політика мають бути пов’язані, оскільки «справжні політики не можуть зробити жодного кроку, не віддавши спершу належне моралі». Однак водночас Кант дуже чітко розрізняв мотиви мор