ГІЛЬДІЙСЬКИЙ СОЦІАЛІЗМ
теорія і рух, які розвивалися в Англії протягом двох перших десятиліть XX століття. За своєю суттю це був недержавницький саморегульований соціалізм, який виходив із виробничої демократії промислових «гільдій», сформованих на основі профспілок. Середньовічна назва відображає один із вихідних принципів доктрини – спорідненість, уперше встановлену Артуром Пенті («цим нікчемним архітектором-заїкою», за висловом Маргарет Коул) у книзі «Відродження гільдійської системи» (1906). Проте до цієї безкомпромісно середньовічної позиції Пенті невдовзі долучилися інші, сучасніші джерела антидержавницьких почуттів, такі як синдикалізм, плюралізм та дистрибутивізм, – і швидко його поглинули. З цих різноманітних джерел і розвинулася концепція гільдійського соціалізму. Його початковий розвиток відбувався значною мірою за сприяння А. Р. Орейджа; у першій редакційній статті його журналу «New age» («Нова доба»), опублікованій у 1907 році, проголошувалося в загальних рисах, що «соціалізм як засіб зміцнення