ГЕРЦЕН ОЛЕКСАНДР ІВАНОВИЧ
(1812–1870) - російський філософ і публіцист. Герцен був позашлюбним, але улюбленим сином російського аристократа і німкені. Він став центральною постаттю російської думки XIX століття, посідаючи проміжну позицію між західниками і слов’янофілами та між лібералізмом і соціалізмом. До 1847 року він був провідним західником; згодом, перебуваючи в еміграції в Західній Європі, він написав свої головні твори у відповідь на поразку революції 1848 року та свою особисту трагедію – зраду, а в 1852 році і смерть своєї дружини. Він заснував вільну російську друкарню, і його видання, передусім «Дзвін» та «Полярна зірка», справляли вплив на російську думку в роки, що передували реформам Олександра II. Його вважають засновником російського народництва (Див. «популізм»), а його мемуари «Минуле і думи» (1861–1867) є значним внеском у російську літературу. Перебуваючи під сильним впливом Гегеля, Герцен сприйняв діалектику як пояснення історичного прогресу, але відкинув ідею історичної неминучос