ВІДРОДЖЕННЯ ПОЛІТИЧНА ДУМКА
Розвиток політичної думки епохи Відродження, що тривав із середини тринадцятого до сімнадцятого століття, пов’язаний із розвитком незалежних міст-держав в Італії. Принаймні від початку дванадцятого століття Італії був властивий поділ на міста, якими керували консули, що їх щороку обирали за допомогою жеребкування з «плебсу» або з військових; уже тоді ця форма правління визначалась як республіканська. Хоча ці міста все ще перебували під владою імператора, їх тривалий опір Гогенштауфену і справжня незалежність, якої вони домоглися після смерті в 1250 році Фридриха ІІ, коли в більшості з них було встановлено правління «народу», надали їм de facto такої суверенності, яким не користувався ніхто і ніде. Це створювало для нового ладу і певні проблеми, оскільки тогочасна панівна політична теорія схвалювала монархічне правління в межах християнського світу (Див. «середньовічна політична думка»). З одного боку, це дало поштовх відродженню інтересу до класичного республіканізму, що віддавав пер