ІДЕАЛІЗМ
Хоч ідеалістичними можна назвати праці багатьох філософів, у контексті політичної теорії найважливіші риси ідеалістичної думки визначили Кант, Фіхте та Гегель, а згодом такі англійські ідеалісти, як Т. Г. Грін, В. Воллес, Г. Джонс, Е. Кейрд та Б. Босанкет. Найвагоміші праці цих мислителів стосувалися індивідів, тому нашою метою є змалювання загального характеру ідеалістичної думки Німеччини кінця XVIII століття та її безпосереднього впливу на Англію, особливо на Оксфорд та Глазго XIX століття. Усі філософи-ідеалісти вбачали якнайтісніший зв’язок між своїм ідеалізмом і своєю політичною філософією. Однією з наскрізних провідних тем ідеалістичної думки є відносини між суб’єктом і об’єктом та міра залежності процесу пізнання від світу, який людина намагається пізнати за допомогою розуму і в рамках якого стає діячем, а також питання про те, чи слід сприймати цей світ як природний фізичний світ, чи як світ політичних і соціальних інституцій. Особливість ідеалізму полягає саме в спробах вироб