СУБ'ЄКТ ОПОДАТКУВАННЯ \(ПЛАТНИК ПОДАТКІВ\)
рос. субьект налогообложения (налогоплательщик)
особа, яка зобов'язана сплатити податок за рахунок власних коштів. Від її імені податок може сплатити й інша особа (представник). Існує два види представників: за законом (податок на доходи неповнолітніх, недієздатних сплачують їхні батьки, опікуни) і за призначенням (дорученням); напр., тоді, коли платник податків доручає третій особі сплатити податок у бюджет за рахунок боргу, що належить платнику податків. У ряді країн представництво широко використовується при сплаті податків іноземними особами, напр., фінансовими агентами зі сплати податку на додану вартість. Економічні відносини між С.о. і державою визначаються за принципом постійного місцеперебування, згідно з яким платники податків поділяються на осіб, котрі мають постійне місцеперебування (резиденти), і таких, що не мають його (нерезиденти). Різниця між ними полягає в тому, що у резидентів оподаткуванню підлягають доходи, одержані як на території даної держави, так і за її межами (повний податковий обов'язок), у нерезидентів —