СЕРВІТУТ
рос. сервитут
1. Встановлене законом або передбачене договором право часткового користування земельною ділянкою і будівлями особам, що не є їх власниками, але вимушені вдаватися до такого користування внаслідок об'єктивних обставин. Напр.. якщо єдиний колодязь розміщений на ділянці землі, що належить певному власнику, то стежкою до нього вимушені користуватися й інші мешканці Адміністративний С. проявляється у праві державних органів прокладати громадські дороги, лінії зв'язку, електропередачі тощо на територіях, що належать іншим власникам. 2. У міжнародних відносинах — обмеження суверенітету однієї держави над тією чи іншою її територією на користь іншої держави або держав.