РЕМІСНИЦТВО
рос. ремесленничество
заняття ремеслом. З розвитком техніки Р., крім хисту і досвіду, вимагало дедалі більшого спеціального навчання. У період його найбільшого розвитку ремісники становили окрему соціальну групу, яка характеризувалася побутом, громадським значенням, з особливими правами і обов'язками, визначеними цеховою організацією. Цим ремісники відрізнялися від кустарної промисловості, яка здебільшого була лише додатковим заняттям (напр., у вільний від с. -г. робіт час). Р. відрізнялося і від мануфактур, де був більший поділ праці, а засоби виробництва не належали виробникам. Найпершими ремісничими галузями в Україні були залізоробне і гончарне виробництво. Далі розвивалися спеціалізовані галузі металургії, ковальство, виробництво зброї, теслярство, ткацтво й кравецтво, обробка хутра, шкіри, льону й вовни, кості й каменю, виробів зі скла та ін. Високого рівня досягай вироби прикрас, одягу, оздоблення храмів, палаців та ін. будов; славилися іконописці та ювеліри. За соціальним станом ремісники Київської