МІРА
рос. мера
1. Філософська категорія, що виражає діалектичну єдність кількісного і якісного визначення об'єкта; показує межу, за якою зміна кількості веде за собою зміну якості і навпаки. 2. У метрології — засоби вимірювання, призначені для відтворення фізичних величин якогось предмета (об'єкта). М. використовуються як еталони, зразкові або рівні засоби вимірювання.