МАГІСТРАТ
рос. магистрат
узагальнена назва органів міського (міщанського) самоврядування і суду в українських містах XIV-XVIII ст., діяльність яких здійснювалася відповідно до тогочасного законодавства (Магдебурзьке право). М., як правило, складався з війта, бурмистрів і двох колегій — ради (райців) і лави (лавників), що їх обирало міщанське населення (іноді війт призначався державною або дідичною владою). М. керував справами міської адміністрації, суду, господарства, фінансів, поліції тощо. В Україні головою самоврядування був війт, який призначався державною владою або феодальним власником міста. Після скасування Гетьманщини були створені губернські М., а в містах — міські думи й управи. На українських землях, які перебували під владою Австрії та Польщі, М. зберігала управа (виконавчий орган), вибрана міською радою. У Російській імперії XVIII-XIX ст. М. — орган міського управління, а згодом судова установа.