КАРТОТЕКА
рос. картотека
1. Сукупність, набір карток — носіїв інформації, що об'єднані, систематизовані і розміщені в певному порядку (за алфавітом, темами, строком виконання тощо). 2. Розрахункові документи підприємств та організацій-платників, що зберігаються у банку за місцем знаходження платників у зв'язку з тим, що ці підприємства й організації перебувають на особливому обліку через недотримання строків або правил оплати. 3. Скринька або тека (шафа) для зберігання карточок.