ЗОВНІШНЯ ТОРГІВЛЯ
рос. внешняя торговля
торгівля між країнами, що включає вивезення і ввезення товарів і послуг. Вона характеризує участь даної країни у світовому товарообороті та міжнародному поділі праці. Для більшості держав є основною формою зовнішньоекономічних зв'язків і здійснюється через комерційні операції, оформлені відповідними зовнішньоторговельними контрактами. Основним узагальнюючим показником З.т. є зовнішньоторговельний оборот, що складається з експорту, імпорту та реекспорту товарів і послуг. Співвідношення між вартістю експорту та імпорту утворює торговельний баланс, який є активним, якщо експорт перевищує імпорт, і пасивним, якщо імпорт перевищує експорт. Зовнішня торгівля зародилася і почала поширюватися за рабовласництва і феодалізму у зв'язку з розвитком продуктивних сил і суспільним поділом праці. Швидко зросла вона за капіталізму, коли виник світовий ринок. За сучасних умов, коли значного розвитку набуває міждержавна спеціалізація і кооперування виробництва, зовнішньоторговельні відносини набувають де