ЗЕМЛЕКОРИСТУВАННЯ
рос. землеиспользование
1. Господарське використання землі, що перебуває в особистій чи суспільній власності. У трудових господарствах 3. ототожнюється із землеволодінням. Часто 3. стосується не власної землі, а такої, що перебуває у власності інших осіб (землевласників, держави, громади, церкви, установи, спілок). Тоді право на 3. випливає із закону, місцевого звичаю або договору. 2. Користування землею у встановленому звичаями або законом порядку. У різних країнах на певних етапах історії і соціально-економічного розвитку 3. мало різний характер.