ЗЕМЛЕВПОРЯДКУВАННЯ
рос. землеупорядочение
технічно-організаційні заходи і діяльність відповідних, найчастіше державних, органів, спрямовані на впорядкування і розмежування землі з метою визначення об'єкта, суб'єкта, меж власності чи землекористування і їх задокументування, а також для раціональнішого використання землі. 3. пов'язане переважно із земельними реформами та соціально-економічними революціями. Найважливішими прикладами 3. в Україні є: Волочний помір (ХУІ-ХУІІ ст.), скасування кріпосного права (1848, 1861 рр.), Столипінська реформа, колективізація за більшовицько-радянських часів та аграрні реформи після відновлення Української державності (1991 р.).