ЗАРУКА
рос. залог
у литовсько-руському праві — вид покарання, який полягав у виплаті певної суми грошей, встановленої у т. зв. заручному листі на прохання того, кому погрожували. Якщо погрозник здійснив погрозу і вчинив злочин, він був зобов'язаний сплатити 3. по половині потерпілому або його спадкоємцям і державі. Розмір 3. був високим, і якщо злочинець не міг його оплатити, він повинен був відробити 3. У козацькому праві існувала ще порука як засіб гарантування безпеки індивідуального майна. 3. — також термін у праві зобов'язань для визначення застави.