ЕМІГРАЦІЯ
рос. эмиграция
(від латин. emigratio — виселення, переселення) — переміщення населення з країн постійного проживання в інші країни, зумовлене соціально-економічними, політичними, релігійними та іншими причинами. Найпоширенішою є економічна або трудова Е., що поділяється на постійну й тимчасову, сезонну, маятникову. Відома ще з часів Стародавньої Греції, Риму. В Україні — з часів Київської Русі. Набула інтенсивного розвитку наприкінці XIX — на початку XX ст. Потік емігрантів з України спрямувався в інші європейські країни — Австрію, Німеччину, Польщу, Ро-сію і навіть Австралію, Америку, Канаду, Аргентину, Бразилію. Робочі люди, полишаючи нажиті місця, змушені були емігрувати через нестерпну експлуатацію, економічні і політичні утиски з боку держав, що поневолювали на той час і розчленовували Україну. Особливо інтенсивно еміграційні процеси відбувались у передвоєнні часи із Західної України — до Австрії, Німеччини, Італії, США, Канади у пошуках заробітку й освіти, а також з УРСР — примусово-добровільна