ДОРУЧЕННЯ
рос. поручение
1. Двостороння угода про право здійснення майнових операцій, за якою одна сторона — власник майна (поручитель) надає право іншій стороні (повірителю) виконати певні господарські чи фінансові операції від імені доручителя і його коштом. Д. складається у письмовому вигляді на певний строк і підтверджується підписом довірителя, що засвідчується печаткою закладу, підприємства, установи, яка наділена певними повноваженнями.