ДОГОВІР
рос. договор
угода двох або кількох фізичних чи юридичних осіб щодо встановлення, зміни або припинення правових відносин. Є підставою виникнення зобов'язань. Основні положення, що регулюють зміст (умови), форму і порядок укладення договору, визначені законодавчими та спеціальними нормативними актами держави. Д. має юридичну силу, якщо він укладений у належній формі (письмовій простій або письмовій нотаріальній), затверджений підписами сторін і скріплений печатками. Якщо законами не встановлена певна форма, то сторони можуть обрати форму на свій розсуд. Можуть бути односторонні (такі, де одна сторона має лише обов'язки, а інша тільки права, напр. Д. позики) і двосторонні (кожна із сторін має і права, і обов'язки, напр., Д. купівлі-продажу). Державне законодавство вимагає від договірних сторін реального виконання умов Д. У разі невиконання законодавство передбачає примусові заходи — санкції. Винна сторона мусить повністю відшкодувати спричинені іншій договірній стороні збитки, втрачену вигоду від нев