ДЕСЯТИНА
рос. десятина
1. Різновид податку, започаткований церквою на території України в княжу й середню добу. Первісно Д. давав князь єпископові як десяту частину своїх прибутків. Володимир Великий призначив Д. всіх своїх прибутків на будування й утримання Десятинної церкви у Києві. Пізніше цей податок поширився на населення й був призначений на утримання духівництва. У ХVІІ-ХVІІІ ст. Д. залишалась тільки у формі деяких постійних оплат від громади й парафіян для духівництва. Як місцевий звичай оплати грішми і натурою під назвою Д. збереглися до Першої світової війни на Закарпатті. Див. також Міри.