ІПОТЕКА
рос. ипотека
1. Застава нерухомого майна (будівель, землі) для отримання в банку чи інших фінансових організаціях довгострокового кредиту. Для І. характерно, що заставне майно залишається в розпорядженні боржника. І. надає переважне право банкові задовольнити свої вимоги до боржника в межах вартості заставленого майна. У разі неплатоспроможності боржника вимоги кредитора задовольняються коштами з виторгу від реалізованого майна. 2. Борг за іпотечним кредитом.