ЮРІЙ
Юрій, Юрко
гр.; те саме, що Гейргій.
Юр, Юра, Юрчик, Юрась, Юрасько, Юрасьо, Юрасик, Юрасенько, Юрасечко, Юраш, Юраішсо, Ійрієчко, Юрійко, Юрцьо, Юрусь, Юрик, Жорж, Жора, Жорик.
У Києві на кручах спочива засновник твій [Москва] — князь Юрій Долгорукий... (Д. Луценко);
Артист народний — Шумський Юрій — Солдатом-диктором в війні Читав на рідній нашій мові
У ті воєнні дні багрові
Слова наказів вогняні (T. Масенко);
Все ти будеш, все уміть, Знать шляхи за хмари, Навіть в космос полетіть, Як Юрій Гагарін (П. Усенко);
Ой Юрію, Юрієчку, Юрію — кришталю, Із любові великої щоб не було жалю (Народна пісня);
— Скажіть, як звати... вашого Брянського? Як?..
— Звати? Гм... Дайте подумати... Як це вони між собою... Ага: Юрій. — Юрасьі — Ні, Юрій. — Юрась! Юрась! Юрась! (О. Гончар);
А ось на Юрка подивіться в цю мить!
Він, брови насупивши, гордо стоїть (Н. Забіла);
Юр з молодою жінкою врожай дбайливо визбирали (І. Чендей);
Може, нам і не треба було тепер зустрічатись З тобою, Юро? (Н. Тихий);
— Тобі, Юрчику, не сталося чого лихого? (М. Коцюбинський);
Коли б знала, коли б відала, Що єлечко буде,
То я б послала свого милого Юрася
Да у луг по калину.
Та Юрасик пі йшов, калину найшов (Народна пісня);
— Ой устань, Марусю, кличе тебе Юрасьо!
— Ой устану, і гляну, і привітаю, І Юрася на здоров'я спитаю! (Народна пісня);
Ой приїхав Юрко на тестів двір..
— Ой помалу, Юрасенько, та не гомони. Коло мене та дружечок та не обжени (Народна пісня);
— Най ми з Юрашком поговоримо (Г. Хоткевич); —Ах, Юрокі Виростеш, тоді знатимеш все (Ю. Смолич); В Антона Івановича було двоє діток: старшенька Наталочка (Талочка) і молодший Юрко (Жора) (О. Вишня).