ФИДІР
гр.; theos — Бог і doron — дар, дарунок (буквально: Божий дар). Федірко, Федорко, Федиронько, Федорочко, Федь, Федько, Фвдя, Федорик, Федунь, Федуньо, Федуньцьо, Фидьо; Дорко.
Блукав по ярмарках [Остап Вересай] Із кобзою старенькою своєю, Про Федора безрідного співавши, Про правду й кривду — на науку людям (М. Рильський);
Да рядися, Федорко, рядися,
Да на кониченька садися (Народна пісня);
А дітей — вже і хати замало,
І останній, дванадцятий, — Федь (О. Підсуха);
Федько, хлопець років шістнадцяти, вийшов із ванькирчика (М. Коцюбинський);
Наносила пчола меду, медуню, медуню, Відки ж тебе визирати, мій милий Федуню? (Народна пісня).