УСТИМ
Устим, Устин (Юстим, Юстин)
лат.; особове ім'я Justinus; від Justus — справедливий (nop. юстиція).
Устимко, устимонько, Устимочко.
Ця ніч грозова, з ворохоблена, чорна,
Густа і глевка, хоч на скиби ріж!..
Устим Кармалюк відштовхує човна
В піняву річку, в рипучий крутіж (М. Петренко);
Може, і йому колись: "Устиме, — Радили сусіди, — схаменись, Не ходи до смерті у гостину,
Все одно — у світі кривда скрізь..." (І. Муратов);