СОЛОМІЯ
Соломія, Саломия (Солоха)
д.-євр.; sil5m — мир. Соломійка, Соломієнька. Соломієчка, Солошка, Соля, Сххшоня, Солька; Люня; Мія; ІЯ.
— Ти, Соломіє? — поспитав він і одкрив очі (М. Коцюбинський); Коли на сцену вийшла Соломія Крушельни-цька, усміхнена, в сріблястій сукні, сивенька, як голубка, зал устав і вітав її стоячи кілька хвилин. Вітали свою славу, своє нескорене минуле, свою майбутню легенду! (В. Врублевська);
Прийшов же я та й у неділю — Дала Солоха сорочку білу, Дала, дала та ще й наділа,
Тим моє серденько розвеселила (Народна пісня);
Коли Солошці виповнилося шість років, вона вперше сіла до фортепіано (В. Врублевська); — Треба лікувати, — гірко зітхає батько, — треба і мусимо, тільки надарма те лікування, Соломієчко9 надарма! (В. Врублевська); Незабаром довелося їй проспівати свою першу сольну партію.. Солюні виповнилося тоді дванадцять років (В. Врублевська); У хаті з дітей тільки Солошка. Мати безпомічно оглядається — нікого взяти.. — Ходім зі мною, Люню (В. Врублевська); Соля не зможе залишитися в селі (В. Врублевська).