СЕМИН
д.-євр.; sama'—чути, слухати або sim'on — той (Бог) чує.
Семинко, Семинонько, Семиночко, Семенчик, Семко, Сенько, Синя, Сень, Синьо.
Ой оре Семен, оре да на шлях поглядає, Чужі жінки обід несуть, моєї немає (Народна пісня);
Старого згадаєм, Полковника фастовського Славного Семена (Т. Шевченко);
Наумиха аж скипіла, почувши, як її Семенко слебезував з навісної книжки (М. Коцюбинський); —Семеночку, соколе мій! Чого ти невеселий став? (Б. Грінченко); Летить сонячною курявою Секмса-кулеметник і строчить (Г. Косинка).