СВЯТОСЛАВ
слов.; від свят- (святий) і слав-(слава).
Святки, Святусь, Слава, Славки, Славцьо, Славик, Славчик.
— Вояки! Вперед! На поміч! —
Вірний Претич закричав, —
Хай живе наш славний Київ,
Хай живе наш Святослав (О. Олесь);
Де над Дніпром прив'ялі трави
і верби хиляться сумні,
суворі очі Святослава
я бачу в років далині (В. Сосюра).