РОМАН
лат.; Romanus — римський; римлянин.
Романко, Романонько, Романочко, Романьо, ро-Маник, Романчик, Романиць, рима, Ромась, Ромасьо, Ромашко, Ромко, Ромцьо, Ромка, Ромочка, Ромчик, Ромусь, Ромусьо.
Ой там Роман та воли пасе,
Там дівчина та воду несе.
Ой став Роман та й жартувати,
З відер воду виливати.
Ой Романе, та й Романоньку,
Пусти ж мене додомоньку (Народна пісня);
Романко ходив до школи (М. Коцюбинський);
— Чи ж я тебе, Романочку, вірно не любила? По слідах твоїх васильки сині не садила?
(І. Жиленко);
— Побачимо, як ти вмієш читати, Романчику, дай Марійці букваря (Г. Ігнатенко); До побачення, Ромо, бо ми вже ніколи не побачимося (І. Вільде); Роман поквапно оглянувся навкруги.. —Ражусь, ти бачиш, він тобі перший уклонився... —Чому ти такий переляканий, Ромашку! (І. Вільде); — Романа вовчиця покусала скажена..! — Боже! Рожцюі (Ю. Щербак); Л і л я: Ромка хотів, щоб я ним пишалася, як не знаю ким (Ю. Яновський); Що більше чоловік прив'язувався до Рожчика, то сумніший робився він (О. Донченко).