ПЕЛАГІЯ
Пелагія, Пелагия, Палажка, Палатна (Палата, Пелага)
гр.; ім'я Pelagia; від pelagios — морський.
Палагнонька, Палагночка, Палаженька, Палажечка, Палазя, Пазя, Пазина, Пазька, Пелися, Поля.
— А що, кажу, пане Хомо, м'ясниці надходять, я маю брата, а у вас є дочка Пелагія (С Воробкевич); Така була гарна жінка. Звали її —Пелагея Євгенівна (П. Панч);
Да не гай же нас, тестю,
Виряжай же нас, тестю,
Тепер нічка да темненькая,
Доріженька да далекая —
Боїмося, щоб не заблудити,
Щоб Палажку не загубити (Народна пісня);
Лишилась солдатська баклажка.
Бере її в поле з водою тепер
засмучена тітка Палажка (Д. Луценко);
Палагна збудилась, як тільки почало дніти.. Вона наче крізь сон почула: — Як спали, Палагночко, душко? (М. Коцюбинський); Бігав [хлопчик] часто зразу за старою Пелагою, а пізніше сам до Гринька (С Ковалів);
— Люблю тебе, Палазю, та не знаєш за що? (Г. Косинка);
На Павині намиста
Не на руб — на триста (Народна пісня);
— Ану, горлиці! — гукнув з кучі Денис Деканенко.., потяг до себе з кучі Пазьку Левусівну (Г. Квітка-Основ'яненко); Крикнув [Тимоха] навздогін Палажечці:
— ..Я прийду... Чуєш? Прийду! (Григір Тютюнник).