ПРИКІЛ
Прикіл, Проколій
гр.*; можливо, від prokopos — вихоплений із піхов, оголений, який схопив меч за рукоятку; за іншим тлумаченням — який досяг великих успіхів, прокіпко, прокопко, прокіпчик, прокопчик, Прокоішк, Прокопиць. Проць, Процько Процик, Пронь, Проня, Пронько, Проник, Пронька; Копа.
Надвечір у польовий табір приїхав Прокіп Тетеря (Григорій Тютюнник);
Ой набили пчоли меду на копи, на копи, Та де ж ти ся забавляєш, хороший Прокопе? (Народна пісня);
У теслі Прокопа старого світить на шафі вкручений малий гасник (Т. Осьмачка); Прокіпко зняв шапку, поклав під вербою і став умощуватися (Григір Тютюнник); Обличчя старого Проця Штефанчука було ясне і поважне (Ю. Яновський);
Ой ти, Процьку, ой ти, Грицьку, Та викиньте на двір кицьку. Нехай вона погуляє, Коли добру волю має (Народна пісня);
Коли ж вона його причарувала,
він як сказився, геть одбивсь од рук.
Хай вам розкаже Процик Кулевара (л. Костенко);
Всі три музики сходилися вранці У діда Проня, що й пошить сап'янці, І скриню змайструвати, і замка Полагодить — на все його рука Була придатна (М. Рильський);
Був у будинку хлопець Пронька (О. Донченко).