ПОТАП
гр.*; можливо, від слів potapos, podapos — "звідки?", "з якої країни?", що зустрічаються у "Новому
Заповіті".
Поталко, Потапонько, Потапочко, Потап-Чик.
Потоп взяв маму на руки і виніс (М. Коцюбинський); Потоп Семенович звично торкнувся шоферового плеча (м. Рудь).