ПИЛИП
гр.; особове ім'я Philippos; від philippos — який любить коней.
Ішлипко, Пилипонько, Пилипчик, Пилипцьо, Пилипок, Пилипиць.
Ой кувала зозуленька у лісі на липі, Вишивана сорочечка на нашім Пилипі (Народна пісня);
У нього очі наче волошки в житі. А над ними з-під драного картузика волосся — білявими житніми колосками. Це — Пилинко (А. Головко);
— Ой у лісі на орісі сорока зависла,
Да вже ж твоя, Пилипоньку, вечеря прокисла (Народна пісня);
Он карапуз малий до горьковського тому Припав (уже й він сам щось пише — Пилипокї)
(М. Рильський).