ПАВЛО
лат.; paulus — малий.
Павлусь, Павлусько, Павлусенько, Павлусик, Павлусичок, Павлуша, Павлуня, Павлуньо, Павлик, Павличко, Павлонько, Павлш, Павлиш, Павлуша, Павлушка, Пава, Павка, Пашко, Паїпа.
На все життя Ви узяли з собою, Павло Григорович, пісенний дар, Як шаблю золоту — почесну зброю (М. Рильський);
Дорка тихенько засміялася й ішла далі, — нічого, свого часу й вона отак стоятиме під густим капітановим деревом — із Павлом, Павлусем, Повною... (Ю. Яновський);
Прилетіла голубонька,
Крилочками луска:
Та все лусь, та все лусь —
Чи не вийде Павлусь (Народна пісня);
— Що, Павлусю, не заходила тут без мене Олеся? — питала Настя в брата (Леся Українка);
Нема льоду, нема льоду, нема переходу, Що Павлусько до Оксани бреде через воду (Народна пісня);
Постав же ти, Оксаночко, да воскову свічку, Щоб перейшов да Павлусенько сюю бистру річку. Ой постав же, Оксаночко, да ще найяснішу, Щоб перебрів Павлусичок сю річку бистрішу (Народна пісня);
— Павлуня Банников виявився невисоким сірооким юнаком (П. Загребельний); Поруч з Андрієм збирав колоски Павлик Шаповал, повновидий хлопчина з кошлатими бровами (О. Донченко);
Павлуша мріяв комісаром
Служить у війську в двадцять літ (А. Малишко);
— Павлушко — гримнув Микосонич (В. Луговський); Сини були при батьках.. Старший —Пава —загинув під час денікінщини (Ю. Яновський).