ОЛЕКСАНДРА
Олександра, Олександрина (Олися)
жін. до Олександр.
Лися, Саня, Санька, Саіпа, Сашенька, Сашеня, Сашура, Сандра, Санда, Шура, Шуронька, Шурочка.
Олександра сиділа оддалік та скубла китицю білого цвіту акації (М. Коцюбинський);
Сусіди любі! Пише вам Олеся.
Ми всі здорові й добре нам ведеся (І. Франко);
І пускали дівчата вінки
На прозоре, задумливе плесо,
Білоруські біляві Олесі
І Оксани в моїй стороні (Л. Забашта);
А це вже з двору заклик тьоті Сані: — Ідіть вечеряти! (П. Воронько);
В артілі працювала Санька безвідмовно (Григорій Тютюнник); — Я зайшов за вами, Сашо... Я так давно вас бачив, Сашуню (О. Донченко); Дарці жаль Санди тому, що вона вбачає якусь далеку аналогію поміж Сандою і своєю незавидною долею (І. Вільде); Щура не хотіла хапати уламків щастя. Вона прагнула повного щастя, великого, красивого, неминучого (О. Гончар); Тама-лій (Бере Соту за руку): Нуте, Шурочко, я слухаю вас (О. Пчілка).