НАУМ
д.-євр.; ім'я Nachum — той, хто втішає, розраджує; розрадник.
Наумко, Наумонько, Наумочко, Наумчик.
— Науме, Науме! Либонь, старости йдуть (Г. Квітка-Основ'яненко);
Зненацька, як огонь,
Спахнув Наум: немов стріла із лука
Була та новина (М. Рильський).