МАРИНА
лат.; marina — морська.
Маринонька, Мариночка, Маринка, Мариня, Маринийка, Марися, Марисенька, Марисечка, Мариська, Марисийка, Марисуня.
Неначе цвяшок, в серце вбитий, Оцю Марину я ношу (Т. Шевченко);
А хто ж це увійшов?
Худенька вся. З обличчя ж свіжа.
— Марино! — крикнув Пастернак. —
Цвєтаєва?
...Тут встали й ми (П. Тичина); На стежечці
Калинонька червоненька,
Туди йшла Маринонька
Молоденька..
Об'їздив я, Мариночко!
села й города,
Да не знайшов такої,
Як ти, молода! (Народна пісня);
Як сніжини із хмарини, Наче ластівки, листи...
То щасти ж тобі, Маринко, Люба дівчино, — щасти! (П. Біба);
— Шли, Мариню, по родиноньку,
По близькую, по далекую,
По убогую, по багатую (Народна пісня);
Ой зацвіли фіалочки, зацвіли,
Аж ся гори з долинами прикрили.
Збирала їх Маринейка з низенька,
А за нею і батенько зблизенька (Народна пісня);
Ти, Марисю, калина, малина, Та на тебе дивиться мило, І на твою вроду,
Що чесного батька й роду (Народна пісня);
— Ей, Марисе, Марисеї — говорив старий Матій м'яким, тремтячим голосом (І. Франко);
Убігла босоніж Мариська,
Біляве, ясне, голубе... (А. Малишко);
Ой поїхав Василечко
На тяжку війночку
Та лишив Марисуню
Та на матіночку (Народна пісня).