МИРОСЛАВ
слов.; від мир- (мирний, мир) і слав-(слава).
Мирко, Мирисько, Мирисьо, Мириппсо, Слава, Славки, Славцьо, Славик, Славчик.
Мирослав, не оглядаючись, простував уперед (А. Хиж-няк); Із собою мала [Олена] семирічного онука Мирослава. Соломія дуже зраділа гостям, вона любила спокійного і мовчазного Мирошка (В. Врублевська).
Мисаіл д.-євр.; ім'я MXsa'el — випроханий у Бога.