МИРИН
гр.; myron (дієприкм. від дієслова туго — плачу) — який плаче; за іншим тлумаченням — від myron — миро — запашна олія, яку використовують у християнських церковних обрядах (буквально: той, хто пахне миром).
Миронко, Миринцьо, Мириньо, Миринчик, Мирко, мирись, Мирисьо, Мирисько.
Він мовив твердо, що він Мирон зветься,
Вказав і місце те, де я родився,
Де вчивсь, що діяв, як мені ведеться (І. Франко);
Йде дівчина, цвіте на голові вінок,
а довкруж неї — бджіл літа густий клубок;
і голосом лунким, який не має меж:
— Мироне, чом ти бджіл на полі не пасеш?!
(П. Мовчан).