МАРКО
гр.*; особове ім'я Markos; можливо, походить від лат. marcus — молоток або від marceo — бути в'ялим, млявим. Дехто вважає, що воно означає "народжений у марті (березні)".
Марочко, Маркусь, Марчик.
Марко коня напував, Галя воду брала, Марко пісні заспівав, Галя сподобала (Народна пісня);
Росте Марко. Старі мої
Не знають, де діти,
Де посадить, де положить
І що з ним робити (Т. Шевченко);
Співає молодь молоді пісні,
І, сповнені зичливості й любові,
Дуби над нею шелестять Маркові (М. Рильський);
Марко Онисимович Рибка натрапив на лист з дивним почерком. "Дорогий Марочно!" — писалося в тому листі (І. Сочивець); Порадившись, хлопчики підійшли до малого: — Марчику, хочеш, ходімо з нами (П. Панч).