ЛІНА
гр.*; можливо, жін. до особового чол. імені Linos; linos — скорботна пісня; міг стати цим документальним іменем скороч. варіант від ряду імен — Аделіна, Ангеліна, Капітоліна та под.
Лінонька, Ліночка, Лінуся, Лінусенька, Лінусечка, Шнуська.
— Між іншим, її звуть Ліна і вона декоратор з Великого театру (П. Загребельний);
Розуміє ж і дитя,
Що без танцю — не життя.
То руками об коліна,
То —у боки, то —до скронь...
— Тіна, Ліна, Кароліна,
Взять у танець не боронь! (І. Дробний);
Подумав про дружину. —Ліночко!» Ліно!» (А. Дімаров).