ЛАДА
слов.; д.-рус. лада — люба, мила, кохана. Лада — язичницька богиня шлюбу й кохання.
Ладонька, Ладочка, Ладься, Ладусенька, Ладусечка, Ладуська.
Ой чи то я Леда, ой чи то я Лада,
Аж на мене біл лебедик з небесонька пада
а- Драч);
у моїм поліськім краї Це давно вже не нове, Задеснянці навіть знають: Лада в Ладинці живе (к. Журба).
Лариса гр.; Laris(s)a — Лариса (назва міста) або від laros — чайка. Ларисонька.
Ларисочка, Лариска, Ларися, Лара, Ларонькаларочка, Ларуня, Ларуненька, Ларунечка, Ларунька, Ларуся, Ларусешка, Ларусечка, Ларуська, Лариса, Лора, Лоронька, Лорочка, Лоруня, Лоруненька, Лорунечка, Лорунька, Лоруся, Лорусенька, Лорусечка, Лоруська, Лися, Лиля, Лиленька, Лялечка, Лялюня, Лялюся, Лялкіська, Рися, Рисенька, Рисечка, Рислбня.
Лариса; Василю!.. Вже їдеш? Р а д ч у к: А ти, Ларисюі (о. Довженко);
Лара, Ларочка — чайка,
донька синього моря...
О, чаїная зграйка,
віщувальниця горя!
Ми любили, любили
карооку Лариску,
Над Дніпром посадили
їй на щастя берізку (Д. Луценко);
Зелена нічка промчала на конях, Землю туманами вкрила... Спи, моє щастя, Спи, моя доню,
Спи, моя Ларонько мила (Д. Луценко);
Тримайсь, тримайсь, татуню, ти ж солдат!.. — Шепоче кожну мить мені моя Ларуся~ (Д. Луценко);
Світла вранішня усмішка
В Лесі є — і в сонця є.
Тільки Леся встане з ліжка,
Зразу й сонечко встає.
Гляне вечір у віконце —
Тут уже не та черга:
Спершу піде спати сонце,
Потім Леся спать ляга (Т. Масенко);
— Ларисонько, Лялечко, — вкладаючи в ці слова най щиріше каяття, мовив він (М. Білкун).