КЛАРА
Клара; Клариса
лат.; сіага — ясна, світла.
Кларонька, Кларочка, Кларинка, Кларинонька, Клариночка, Кларуня, Кларуся, кларонька, Кларуська, Кларця, Кларисонька, Кларисочка, Клариска; Лара.
— Послухай, Шморгуновська, а хто тобі таке ім'я вліпив?.. Я не чув такого... — Імення Лариса чув? Чув! Молодець, значить, ти й справді освічений, ну, а я Клариса, розумієш, Клариса (Ю. Збанацький); Лише зараз усвідомив [Безбородько], що Клара не від сьогодні закидала оком на нього... От тобі й Кларцях (І. Вільде).