КИЛИНА
Килина (Кулина, Якилина)
лат.; aquilina— орлина.
Килиюса, Килинонька, Килиночка, Киля.
Зажурилась Яилина-дружечка:
— З чого ми будемо Олені вінок плести? (Народна пісня);
— Гляди ж, Кулино! Нагодуй мене так, щоб через цілісінький піст не захотілося мені їсти (Г. Квітка-Основ'яненко);
Рідна доня Якилина
що не візьме, що не кине,
то за все їй похвала,
ще й подяка немала (Н. Забіла);
— Живете ви, Якилино Кіндратівно, немов непогано (В. Большак); Мати (до молодиці люб'язно). Ходіть, Килинко! осьде край берези ще свіже зіллячко (Леся Українка);
А признатись, на світі хвилина Для Тодоса найкраща ота, Коли в полі русява Килина Тихим "здрастуй" його привіта. Він хотів би покликати: "Яилл..." Рідні сестри зовуть її так (Т. Масенко).