КАЗИМИР
слов.; п. Kazimierz; від kaz-(kazic) — нищити, руйнувати і-mierz (від давнього т&с-) — відомий, славний.
Казимирко, Казько, Казьо, Казик.
— Здоров, Степане! Оглядаюсь — усміхається мені мій давній і добрий товариш Казимир Велімовський (С Олійник); Приїде Казик, і тоді все з'ясується. Та ось приїхав Казимир (чи не вважаєте, що тому височенному, широкоплечому, широкогрудому парубкові не годиться вже Казиком бути?), а на нашому небі замість на погоду почалось на бурю заноситися (І. Вільде).