ДАНИЛО
д.-євр.; ім'я Dani'el — мій суддя — Бог (буквально: Божий суд).
Данилко, Данилонько, Даюілочко, Даня, Данько, Данцьо, Данусик.
Огорнутий багрянцем опанчі. Тримаючи десницю на мечі, Данило їхав. Гримотів за ним Кінноти тисячокопитий грім (М. Бажай);
Прийшов Данилко до річки рибу ловити (М. Коцюбинський);
Чорноволосий із туману в дискусій і полемік гарті встає сусіда мій по парті — далекий Даня.,. (В. Сосюра);
—Даниле... звідки? — Вгадайте, — дратував їх Данько (О. Гончар).