ГАННА
Ганна (Анна)
д.-євр.; ім'я Channa; від chanan — він був милостивий, виявляв ласку. Ганнонька, Ганночка, Ганка, Ганя, Ганька, Ганнуся, Ганнусенька, Ганнусечка, rАННУСЬКА, Ганнуля, Ганнуленька, Ганнулечка, rАННУjIbКА, Ганнуня, Ганнуненька, rАННtfmracА, tahhVheuka, ганнушка, ганься, Гануська, Ганулька, Гандзя, Гандзюня, Гандзюненька, Гандзюнечка, Ганзя, Ганщоня, Ганцуня, Аня, литися, аннуня, Анниця, Анничка, Анка, Анця, Аюота, Ашотонька, Ашиточка, Ашотка: Юора, Шоронька, Шорочка, НібСЯ, НібСЕНЬКА, Нюсечка, Шота, Юотонька, Шоточка, Нуся, Нусенька, Нусечка, Нусуня, Нуця, Тщенька, Нуцечка; Галя.
Ой сяду я під хатою,
На улицю гляну,
Як то тії дівчаточка
Без своєї Ганни,
Без моєї Ганнусеньки
У хрещика грають (Т. Шевченко);
Посивіло те волосся русе,
Мов зимою богуславська путь.
Двадцять років кликали — Ганнусе,
Тридцять років — Ганною зовуть (А. Малишко);
Та якби ти, Анно, знала, як мені на душі, Ти б мені заспівала, як сокіл на груші (Народна пісня);
...Розповідь Тарасової розкрила нам Анни Кареніної душевну рану — аж до дна (П. Тичина);
У неділю рано до сонця
Сіла Ганночка у віконця,
Всі гадочки перегадала,
Дружечок позбирала (Народна пісня);
Майнув додому Сусідський красень, Валька Білобров, Від Ґанки нашої, що всім впадає в очі...
(І. Муратов);
Ластівки літають, бо літається,
І Ганнуся любить, бо пора... (М. Рильський);
Ой у полі тополенька,
Тополенька пишна —
Та то ж наша Ганнусенька
З подружками вийшла (П. Усенко);
— Ой, Ганнулю мила! Де ж ти льолю мила?
— Серед річки, серед броду Умочила в чисту воду (М. Пригара);
Під білою стіною Пахка люлька,
Снується сирова над вусом нить, Озвалась чи зозулька, Чи Ганнулька —
І дідусеві ясно, скільки жить (Б. Степанюк);
Гаразд, Ганнуню9 гаразд,
І гаразд, Ганнуся, гаразд,
Буде віночок зараз
З зеленого барвіночку
На твою головочку (Народна пісня);
Ходила Ганнуненька сім літ по лісі.. А єй батейко додому кличе:
— Ганнуню, дівойко, іди додомоньку (Народна пісня);
Просила Ганнунейка
Своїх післанчейків (Народна пісня);
Утка йде, утка йде,
Утенята веде
За собою, молодою.
То ж не уточка — Ганнушка,
Не утята — дружечки,
То ж Ганнущині подружки (Народна пісня);
Приніс мене сивий кінь
До дівчини на сей двір,
До дівчини Гануськи
На білії подушки... (Народна пісня);
Йде [дядько], посмоктує люльку, Дивиться на обрій та пісню мугика Про якусь там Ганульку (С Мушник);
Чи є в світі молодиця, Як та Гандзя білолиця? Ох, скажіте, добрі люди, Що зо мною тепер буде?
5 6-882
Гандзя душка, Гандзя любка,
Гандзя мила, як голубка (Д. Бонковський);
Вода луги позаливала, Дороженьки позабирала. А ні пройти, ні проїхати До Гандзюні на заручини. А тішила Гандзюненька Та свого Івасенька:
— Як я здоровая буду, То все тоє перебуду,
Я луженьки висічу,
Я дороженьки загачу (Народна пісня);
В полі верба, під нею вода —
Там Ганцюня брала воду, сама молода..
Зимна роса, Ганця боса — ножки позябить..
— Ганцюню моя, запрягай коня (Народна пісня);
Ходить Ганцуня по городечку,
Як біла лебедонька,
Ріже собі барвінок,
Плете собі вінок (Народна пісня);
Лист братової Аннуні знайшов мене в районній редакції (Р. Федорів);
Та Аннице, біле лице, біле деревечко,
Та що сидиш, не говориш, ласкаве сердечко? (Народна пісня);
"Грицю, — сказала Анничка, — до тебе
Вийду, як перша зірничка зійде" (Д. Павличко);
"Поцілуй мене, Анко", — попросив (Р. Федорів);
— Уже сонце над вербами, Вибирайся, Анця, з нами (Народна пісня);
— А сама ж ти звідки, Ганно? — Допитувалась Ніна Прокопівна. — Можна ж тебе так називати? — Мене на курсі Анютою звуть. То можна й так (А. Іщук); Нюся покликала. Коли підійшов, подивилась ясно (М. Хвильовий); — Ганно Михайлівно! — почав знову Раденко, і голос йому затремтів. — Галю! (Б. Грінченко).