ГАІНА
Гаіна (Гаїашя)
гр.*; можливо, від gaia — земля.
Гаїнка, Гаінонька, Гаїночка.
Остап Колодій.. — сват, бо за його брата Зінька віддав свою дочку Гаїнку (Гаїашя її охрищено, а це вже так попростому стали звати) (Б. Грінченко); —Доню, Гаїночко, скажи — що тобі? (Б. Грінченко).
Галина гр.; galene — спокій, тиша; штиль на морі, тиха погода.
Галинонька, Галиночка, Галинка, Галя, Галиня, Галинька, Галніся, Галійсенька, Галюгонька, Галкугочка, Галкугенька, Галонька, Галочка, Галечка, Галка, Галька.
А стежкою біжить вона, найдорожча, —Галина (О. Довженко);
— Помандруймо, да серце Галино, оприченьки ізо мною!
— Ой як же мені, да козаче орле, оприченьки мандрувати, Єсть у мене отець і матуся, будуть мене проклинати.
— Нехай лають, нехай проклинають, вже ж вони нас не научать, Вже ж вони, серце Галюню, мене з тобою да й не розлучать (Народна пісня);
— Ти, молода Галинонько, Чи боїшся Миколоньки?
— Я Миколи не боюся,
Бо я із ним поберуся (Народна пісня);
Сміється Галя дзвінко, Від сонечка рожева.
— Здорова будь, Галинкох —
В саду шумлять дерева (М. Пригара);
У старого чабана
Прокурена люлька,
У старого чабана
Донечка Галюнька (І. Муратов);
Татко напився та й хвалить її:
— Дуже солодка водичка. Тільки чому це, Галюсю, твої
Очки — немовби кринички? (П. Усенко);
Ой плакала Галюточка,
В батька живучи (Народна пісня);
Як поїхав пан Кролевич на прогуляння Да покинув Галютеньку на горювання (Народна пісня);
Така-то була Галочка Таранцівна, на славу не тільки Гон-чарівці, та й усьому Харкову краса (Г. Квітка-Основ'яненко);
Ой сосонко, сосонечко зелененька, А я сосну зрубав, три зозулі ізігнав.. Перша зозулька — молода Галечка (Народна пісня);
— Галько! — гукнула вона до неї. — Галько! Галька спинилась і вздріла Марусю (Б. Грінченко).