ГРИГОРІЙ
Григорій, Григір, Грицько (Григор, Гриць, Риітр, Ригор)
гр.; gregoreo — не сплю, пильную (буквально: той, хто не спить, пильнує).
Григорко, Гриник, Гринь, Гринько Гриньо, Гриня, Грицай, Грищік, Грицунь, Грицуня, Грицуненько, Грицуньо, Грунь, Грунько, Гриіиа, Гришко, Рипрко, Ригорко.
Це вам, Григорію й Сергію, —
Лиш тільки з поїзда зійшли, —
А вже село в долині мріє,
В якім три роки не були (Б. Степанюк);
В словах Григора прозвучав жаль (Григорій Тютюнник);
У братській школі на старім Подолі
Себе ліпив Грицько Сковорода (Б. Олійник);
Моє шанування, Грицьку Степановичу! (Г. Ігнатенко);
Григорій не селом ішов, А лугом, навпрямки.
— Здоров, косарю!
— Гриць? Здоров!
І обнялись дружки (О. Підсуха);
Ригор був селянин-бідняк (О. Донченко); Григорко побіг до станційної криниці по свіжу воду (Ю. Яновський);
Дай до стайні знати, Там до стаєнного Гриня,
Щоб комісарського коня
Казав негайно осідлати! (І. Франко);
Кувала зозуленька під городом Та давала Оксана ручку двом:
— На тобі, Павлусю, ручку мою, А ти, Грицику, не подивуй,
Піди свою Ганусю поцілуй (Народна пісня);
От і спімнула: того ж таки року
Ти народився, Грицуню (Д. Павличко);
А в новій стайні огонь сіяє,
Там Грицуненько коника сідлає (Народна пісня);
Поплив коровай на Дунай,
За ним Грицуньо, щоб пій няв (Народна пісня);
Хлопчик, синок господині, Гриша, вродливий, дотепний, всюди б він устряв, все б він хотів узнати (О. Пчілка);
— Оце тобі, Ригорку, барвінок,
Буде твоїй Мотруні на вінок (Народна пісня).
.; gur —левеня, молодий лев.
Гурко, Гурка, Гурик.
Обійняв за плечі Гурій жінку,
взяв на руки хлопця: — Здрастуй, синку!
(І. Муратов).