ГАВРИЛО
д.-євр.; ім'я GabrPel — моя міць — Бог.
Гаврилко, Гаврилик, Гаврилонько, Гаврилечко, Гаврилочко, Гаврилцьо, Гаври, Гаврик, Гавриша, Габро.
Явтух Каленикович лишається удвох з Гаврилом (Ю. Яновський); О, той Гаврилко розумний і сильний, страх який сильний!.. (М. Коцюбинський);
Клин-дерево ізрубано
Да на Дунай покладено,
Туда йшов да Гавриленко,
За ним ішла да Матронечка (Народна пісня);
Гаврик любив розмовляти з Карімом (о. Донченко); Мати хапала старшого сина за руку, примовляючи: "Гаврюшо! Що-бо ти робиш? Гаврюшо!" Але Гаврило не слухав її" (Григорій Тютюнник).